Ми поговорили с Олександром Славінським, засновником Big cup та Fine. Його називають Jesus від кави, тому про щастя ми вирішили запитати саме в нього.
Що для мене щастя? Уф 🙂 Складно сказати, це як любов, але воно тільки для тебе. Їм можна ділитися, але воно відбувається не від того, що зустрів якусь людину, а від того, що ти в принципі зустрів життя. Зустрів життя та якось правильно з ним кружляєш, так.
Щастя будується з дрібниць. Наприклад, я люблю сніданки, це такий ритуал, він наповнює мене. Приготував собі пашот, подивився у вікно — таке щастя.
Іноді щастя відчувається в тілі, фізичне щастя — це дуже важливо. Якщо людина рухається в неправильному напрямку, вона не може відчути щастя фізично.
8 років із кавою — це щастя. Я гуляю з сином — це щастя. Прогулятися з подругою — щастя. Це все наповнює мене, я починаю сяяти.
Круто, коли не йдеш проти себе, і тоді наповненість дає можливість цим ділитися. Щастя — це в якісь моменти сприймати все інакше, така частина усвідомленості. Щастя — це велика праця.
Я виховав у собі звичку просто брати й робити. Іноді хочеться філонити, звісно. Але щастя — це нагорода за виконання дій.
Навіть не знаю, яка кава для щастя. Це залежить від людей, ситуації. Іноді потрібен режим слоумоушен — повільне заварювання, джезва або пуровер, у цьому є таїнство. Але точно так само можна насолоджуватися еспресо 🙂 Кава впливає на мозок. Смак, який ми сприймаємо. Світить сонце або дме вітер, а я п’ю та наповнююся чимось. Це може нагнати спогадів або посилити вчорашній день, або я наповнююся щастям від того, що зараз буду робити свою роботу. Допиваю чашку та розумію, що зараз пірну в щасливі дії.
Люди надто поспішають, але це так не працює, світ влаштований інакше. Робити швидко та поспішати — це різні речі. Поспішати прожити життя — це взагалі не про щастя.
З вами був Саша і з ним радіо Slow Life Happiness. Обіймаю 🙂